Небагато щасливих батьків можуть зізнатися, що їхня дитина легко без нагадування виконує домашні завдання. Особливо враховуючи попередні два роки пандемії на COVID-19, а нині – повномасштабну війну, яку цинічно та жорстоко веде Росія проти України.
Чарівного для всіх ключика, щоб привчити дитину без примусу та допомоги виконувати хатку, немає, пояснює дитяча психотерапевтка, арт-терапевтка Мар'яна Серажим .
Щоб навчити дитину самостійно виконувати домашнє завдання, психологіня радить кілька прийомів.
Створіть умови
Важливо розібратися поетапно у тому, чому дитина не хоче сідати за уроки. Почніть із фізіологічних нюансів. Може, голодна чи втомлена? У неї некомфортне робоче місце? Зручність важливо проконтролювати батькам: дитина може вважати ідеальними м'яке крісло та завалений динозаврами робочий стіл, але порушений кровообіг і розфокусована увага заважають їй зробити завдання.
Враховуйте темперамент
Одні батьки вважають, що дитині треба відпочити після шкільного дня. Інші, наоборот: поївши — займайся, а гуляти й розважатися можна, коли все виконано, інакше школяр захопиться і про уроки забуде. Ошибка в тому, що дорослі вирішують це на власний розсуд. Насправді, найплідніша година у дітей — різна, і її треба разом шукати. А якщо дитина вже закінчила початкову школу, варто дозволити їй самій знаходити пікову працездатність. «Жайворонку» за біологічними годинниками підійде виконання уроків рано вранці, «сові» — після вечірки.
Темперамент теж важливий. Холерика після шкільних зайнять варто відправити погуляти чи зайнятися спортом, щоб він виплеснув лишню енергію. Флегматику краще залишити більше години на виконання завдань, щоб він міг займатися у звичній неквапливій манері. Меланхоліки швидко перевтомлюються, у них низька стресостійкість. Перед заняттями для них корисні тихі приємні справи, релакс та навіть денний сон. А будинки краще розбити на невеликі підзавдання, після виконання яких робити перерви.
Приберіть соблазні
Вимкніть телефон, комп'ютер, телевізор. Самі не розмовляйте по мобільному поруч із учнем, не працюйте на його очах із ноутбуком, який навіває дитині думки про комп'ютерні ігри.
Бажано в цей час не затівати цікавих справ, у яких школяр хотів би взяти долю (наприклад, пекти пиріг, якщо донька любити допомагати).
Не беріть на собі лишого
Якщо на тілесному рівні все добре, проблеми слід шукати у психологічному настрої. І перш за все – батьків. Складно домогтися від дитини продуктивності, якщо, займаючись із нею, батьки роздратовані. Мама часто перевтомлена, і допомога школяру забирає у неї годину на відновлення сил. Тоді краще рідше перевіряти домашні завдання, але робити це у спокійному настрої.
Іноді батьки настільки зацікавлені в тому, щоб завдання були виконані швидше, що починають самі робити їх за дитину. Але якщо мама більша, ніж дитина, переживає за уроки, мотивація знижується. Важливо не брати на собі відповідальність за домашні завдання дитини, інакше школяр так і буде думати, що це клопіт мами з татом. Батьки мають усвідомлені, що вони просто допомагають, а результат залежить від вчителя та учня. Якщо дитина зовсім не справляється, то допоможе репетитор. Якщо вчитель погано викладає, у школяра є законне право отримати після уроків відповіді на запитання, пояснення.
Позбавтеся синдрому ексшколяра
Чому батьки перетворюють хатинку на надцінну ідею? Чому поводяться так, ніби зроблені уроки важливіші за здоров'я, здобуті знання, досвід? Можливо, згадується власний дитячий страх перед учителем, вина за невиконані домашні завдання, відчуття, що все було не так, як треба, а ось у моєї дитини має пройти ідеально. Батькам варто визначитися, нащо їм оцінки сина чи доньки. Можливо, варто прийняти, що у всіх свої здібності та нахилі: з одних предметів школяр буде успішним, з інших — ні, і «вичавлювати» високі бали немає сенсу. При цьому боятися домашнього завдання син чи донька перестане.
Дитина засмучена, боїться? У деяких школах принижують тих, хто має проблеми з навчанням, не даючи природного права на помилку. Ізбавившись від власного страху, батьки зможуть додати позитиву. Будь-яке зауваження до будинку варто робити за правилом бутерброду: до і після критики говоріть про помічені плюси. Їх немає? Навіть у затятого двоєчника можна знайти акуратно написані рядки, крок у правильному напрямку або хоча б витрачені зусилля.
Чи треба нагороджувати? Це вирішують батьки. Краще, якщо нагородою буде не щось матеріальне, а спільно проведена година, улюблені розваги. Такі стимули краще застосовувати не щодня, а після успішного виконання найскладніших завдань або у вихідні — як результат роботи за тиждень.
Створіть звичку
У початкових класах батькам важливо створити максимально доброзичливе поле довкола уроків. У дитини є право тестувати свої здібності, помилятися, не робити домашнє завдання — і дивитися, що з цього виходить.
Допоможуть довірчі стосунки з батьками, які підтримають і допоможуть, яку б оцінку учень не приніс.
Дайте дитині особистий простір
Краще залишити дитину наодинці, поки вона робить уроки.
Спершу варто спланувати разом, що слід зробити, розбити завдання на конкретні операції. Часто доводиться ще пояснювати умови завдань та вправ. Безліч зривів відбувається через те, що школяр просто не розуміє, чого від нього вимагають. Потім батькам варто піти, але бути в зоні доступності на випадок, якщо виникнуть нові запитання до матеріалу.
Наприкінці треба перевірити уроки, знайти помилки (корисніше вказати на них, а не давати відповіді — переробити їх має сам ученик). Але школяр буде впевнений, що він не віч-на-віч із незрозумілими завданнями, разом із батьками він упорається.
Говоріть про те, що важливо дитині
Мотивуйте не тим, що вас турбує, а тим, що близько дитині. В одного це конформістський настрій: не опинитися єдиним, хто не зробив уроків, бути в темі, як решта учнів. В іншого — розвинений дух змагання: зробити краще чи оригінальніше за інших. Батькам варто пофантазувати разом про «момент слави», якого варто прагнути.
Того, хто боїться стресу, батьки мають переконати, що домашня робота як репетиція контрольної, тільки мама поруч. Потренуєшся — і буде легко. Якщо в учня сильні пізнавальні інтереси, важливо додати до уроків щось цікаве. Так, доведеться «попітніти», розшукуючи додаткову інформацію. Але це не складніше, ніж воювати, заганяючи дитину за тетради. Якщо є дослідницький настрій, то школяру хочеться здобути особистий досвід. Його турбуватиме, як застосувати ці знання у житті, навіщо вони. Батьки можуть показати або знайти відео на потрібну тему. Ще краще — запропонувати учневі самому пошукати його та обговорити з батьками. Важливо підкреслювати, що будинки — справа більш доросліша, ніж заняття в класі, адже дитина вчиться працювати самостійно.
Застосуйте новітні техніки тайм-менеджменту
Підберіть індивідуально те, що допоможе впорядкувати навчання. Наприклад, посидючим дітям із рівномірною працездатністю корисно виділити найнеприємніші завдання — «жаби» і займатися, «з'ївши жабу», тобто переходити від складного до легкого.
«Помідорова техніка» підійде тим, хто не дуже усидливий. Її автор — студент Франческо Чірілло , якому загрожувало відрахування. Застосувавши цей метод, він завершив вищу так, що удостоївся рукостискання прем'єр-міністра Італії за видатні навчальні досягнення. Досить розбити роботу на 25-хвилинні відрізки — «помідори» (так виглядав кухонний таймер Чірілло) та поставити таймер. Справу зроблено? П'ять хвилин перерва. Чотири помідори з'їдено? Пів години задоволення: перегляд «четвірки» фільму, прогулянка, улюблена комп'ютерна гра, друзі. Якщо ж 25-хвилинний цикл був перерваний, до «бонуса» далеко: ставте таймер і знову займайтеся завданням.
А вішліст за системою «Автофокус» зачепить серця навіть тих, хто боїться уроків. Досить поділити домашку на дрібні завдання (розв’язати один приклад, прочитати вірш, який треба вивчити) і записати. А потім читати список і робити тільки те, що краще за решту. Хоч щось здасться дитині підсильним і терпимим. І так, вибираючи із залишків, поступово вона зробить усе. Адже акцент буде не на ненависному «треба», а на «хочу».
Нагадаємо, Київська міська державна адміністрація оголосила, що у Києві з 17 жовтня заклади освіти працюватимуть у змішаному форматі.
Немає коментарів:
Дописати коментар